Пікнік для Катрусі

Збиралися зробити важливу справу, а замість цього поїхали до парку. Для Каті наразі це було найнеобхідніше.

Вона дуже мріяла про пікнік. Тому я зібрала різноманітні розваги та трішки навчання, побільше їжі та підстилку. А Катя запхала у "пантероноску" (така спеціальна сумка для переноски пантер) свою пантеру у масці (бо ж карантин), на спину почепила укулеле (мрія така мрія, в мене не стало духу відмовити, тільки наголосила, що пантеру і укулеле несеш сама) і вже була готова.

Утім, з парком Горького я помилилась. Бо там сидіти на газоні навіть там, де лише грунт без трави взагалі, - заборонено. "Там теж є газон", - сказали мені обидва працівники парку. Такий уявний невидимий газон. Його не видно - але він є. Тому довелось змінити локацію, забратись у куточок парку, де трави також не було, але була галявинка із суницею і сосни. Порадьте, де у Харкові можна сидіти на траві і щоб нічого за це не було. І щоб гарно навколо. І бажано у межах міста.

Я нічого не планувала обов'язкового, тому Катя все встигла:

• пообідати,
• покупатися на спеціальному майданчику,
• пограти на укулеле та поспівати пісні із пластового співаника;
• зробити доманівське читання - тричі!
• з'їсти равлика Боба, якого вона заробила ще позавчора, але не було часу його їсти));
• зробити соробан (мій герой);
• повишивати;
• улаштувати пікнік з пантерою і трішки зі мною;
• пограти у гру.